Бібліотечний меркурій

НАУКОВА СПАДЩИНА АРХІЄПИСКОПА ГАВРИЇЛА (РОЗАНОВА) У ФОНДАХ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

2025-06-04T23:20:28+00:00

Мета поданої статті полягає в аналізі науково-історичної спадщини Херсонського архієпископа, дослідника історії Південної України та українського козацтва Гавриїла (Розанова). Зазначено, що праці архієрея зберігаються у фондах Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова і є не лише важливим джерелом для дослідження історії південного краю, але й раритетною цінністю, так як ніколи не перевидавались. Вони представлені окремими виданнями та публікаціями на сторінках «Записок Одесского общества истории и древностей». Це археографічні публікації та історичні дослідження, написані на основі зібраної автором потужної джерельної бази.

РЕЦЕНЗІЯ НА ВИДАННЯ «СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ОДЕСЬКОГО PEГIOНУ В УМОВАХ КЛIМАТИЧНИХ ЗМIН»

2025-06-04T23:20:39+00:00

Рец. на кн.: Сучасний стан та перспективи розвитку аквакультури Одеського peгioнy в умовах кліматичних змін : монографія. / П. В. Шекк, М. І. Бургаз, М. Г. Сербов, Т. І. Матвiєнко, О. М. Соборова, A. I . Лiчна, Р. В. Сидорак, К. І. Безик ; Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2025. – Ч. 1. – 182 с.

ДАЛЕКІ ТА БЛИЗЬКІ МАНДРИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПРОСТОРАМИ ЄВРОПИ

2025-06-04T23:29:17+00:00

Рец. на кн.: Іваненко О. А. Інтеграція регіональних науково-освітніх осередків Наддніпрянської України до європейського інтелектуального простору (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О. А. Іваненко. – Київ : Ін-т історії України НАН України, 2024. – 555 с.

РЕЦЕНЗІЯ НА ВИДАННЯ «ДИСКУРС ВІЙНИ В УКРАЇНСЬКІЙ НОВІТНІЙ ДРАМАТУРГІЇ»

2025-06-04T23:22:35+00:00

Рец. на кн.: Войтенко Л. І. Дискурс війни в українській новітній драматургії : монографія / Л. І. Войтенко. – Одеса : Букаєв Вадим Вікторович, 2024. – 98 с.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ БІБЛІОТЕК: ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

2025-06-04T23:20:34+00:00

В статті представлено результати інформаційно-аналітичного аналізу тенденцій розвитку наукових бібліотек закладів вищої освіти країн Європейського Союзу, Великобританії, Індонезії, Індії, США та України. Розглянуто стан відображення розвитку наукових бібліотек в контексті короткотривалої та довгострокової перспективи. Здійснено контент-аналіз принципів цифрової трансформації та технологічного оновлення наукових бібліотек на фоні актуалізації завдань в непростих умовах воєнного стану.

Охарактеризовано основні тенденції розвитку наукових бібліотек закладів вищої освіти через проєктування та активне впровадження таких напрямів стратегічного розвитку: впровадження цифрових технологій, переосмислення ролі бібліотечних фахівців, зміна в рівнях доступу до наукової інформації, адаптація до нових форм академічного співробітництва. Проведено інформаційно-аналітичний огляд публікацій, у тематичному спектрі якого відображено рівень представленості досліджень теоретичного та прикладного характеру упродовж 2022–2025 рр. на основі методу частотного аналізу ключових слів і назв публікацій, значно локалізувало межі вибірки і групування документів, релевантних до теми нашого дослідження, за такими критеріями: тип і вид джерела, зміст (тема) статті.

Наведений перелік згрупованих публікацій за результатами досліджень науковців країн Європейського Союзу, США, Пакистану, Індонезії, Великобританії та України встановлено ключові напрями довготривалого розвитку наукових (академічних) бібліотек, диференційованих за технологічними, організаційно-структурними компонентами діяльності: автоматизація та цифрова трансформація бібліотек, майбутнє бібліотек у цифрову епоху, мейкерспейси (makerspace), публікації з відкритого доступу та репозитаріїв, перехід до «зелених» бібліотек, соціальна відповідальність бібліотек, публікації з питань бібліометричних досліджень.

На основі зібраного дослідницького матеріалу та використовуючи семантичний спектр назв охарактеризовано основні напрями розвитку наукових бібліотек.

ЕМПАТІЯ В БІБЛІОТЕЧНІЙ ПРОФЕСІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

2025-06-04T23:27:36+00:00

Стаття присвячена аналізу поняття емпатії в контексті її впливу на професійні якості бібліотекарів. Основою статті є виявлення різних теоретичних підходів до інтерпретації явища емпатії як багатокомпонентних соціально-психологічних характеристик бібліотечних фахівців, що впливають на ефективність їх комунікації з читачами. У статті акцентовано увагу на значенні емпатії як професійно значущої психологічної якості бібліотекарів, яка крім того, що суттєво впливає на особистість в цілому, підвищує мотиваційні функції та продуктивність діяльності, а також здатна вдосконалити спілкування, лідерські навички та вміння вирішувати конфлікти, підвищувати задоволення від роботи.

З’ясовано, що розвиток певних емпатійних навичок зумовлює їх залучення до процесів прийняття рішень та сприяння розвитку відповідних знань і умінь в процесі комунікації, що є важливим важелем на підтримку бібліотечного персоналу на всіх рівнях спілкування з користувачами бібліотеки з урахуванням усіх психологічних особливостей та культурних традицій і, в довгостроковій перспективі, надання більш ефективного сервісу.

Встановлено, що, виконуючи роль джерела соціальної та емоційної психологічної підтримки, емпатія є когнітивно-поведінковою властивістю, яка може бути культивована за допомогою освіти. Навчальні програми з дисципліни «Психологія» на бібліотечному факультеті спеціалізованих учбових закладів мають більше уваги приділяти проблемі емпатії, постійно удосконалювати психологічну освіту майбутніх бібліотечних фахівців. В даному контексті акцент на розвиток емпатії повинен бути відображений і в програмах підвищення кваліфікації бібліотекарів. Наголошено, що сприяння подальшій розробці освітніх програм для бібліотекарів щодо розвитку емпатійних навичок зумовить формування позитивного іміджа сучасної бібліотеки та її фахівців.

«ЧОРНОМОРСЬКИЙ ЗБІРНИК» УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ІНСТИТУТУ ЯК ДЖЕРЕЛО З ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ (1942–1947)

2025-06-04T23:20:21+00:00

Статтю присвячено аналізу публікацій в «Чорноморському збірнику», що був друкованим виданням Українського Чорноморського інституту в Польщі та Західній Німеччині у 1942–1947 роках. Організаторами Інституту та видавцями збірників стали представники української еміграції – науковці та громадські діячі національного руху: Юрій Липа, Лев Биковський та інші. Збірник публікував статті, рецензії, бібліографічні огляди про Чорноморський регіон, як історичний та географічний простір, більшість з публікацій автори присвятили історії та географії півдня України.

ПЕРШИЙ ДЕКАН ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ОДЕСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ – ІЗРАЇЛЬ ДАВИДОВИЧ СЄРОГЛАЗОВ: БІОГРАФІЯ, ІСТОРІЯ, БІБЛІОГРАФІЯ

2025-06-04T23:20:25+00:00

У статті на основі спроби реконструкції біографії та розгляду окремого випадку політичного переслідування декана історичного факультету Одеського державного університету І. Д. Сєроглазова представлено життєвий досвід та психологічний тип особистості на фоні суспільно-політичної ситуації та механізмів сталінських репресій у період 1935–1938 рр. Показано, що основну роль в ініціюванні цього окремого випадку на тлі політико-ідеологічних кампаній того часу відіграв імпульс «знизу», що виходив від мікросоціуму радянського суспільства – комуністів університету (викладачів, аспірантів, студентів, співробітників). Першопричиною переслідування та бажання змістити І. Д. Сєроглазова з посади декана факультету та звільнити з членів комуністичної партії стало невдоволення університетського мікросоціуму проблемами, що виникли внаслідок його некомпетентності у питаннях налагодження навчального процесу, безвідповідального ставлення до виконуваних обов’язків, ігнорування критики з боку аспірантів і студентів, поблажливого ставлення до наближених колег, корупційних схем у фінансуванні наукових досліджень, некоректного ставлення до колег тощо. Виступаючи на зборах партійної організації та партійного комітету університету, під виглядом щирої підтримки рішень партії І. Д. Сєроглазов намагався конфронтацію з колегами приховати або перекласти на інших. Політичний терор, який здійснювався у СРСР у 1930-ті рр., став інструментом вирішення конфліктної ситуації, що склалася всередині мікросоціуму. Показано, як тісно перепліталися обурення професійними, соціальними та особистими непорозуміннями з політичними звинуваченнями на тлі ідеологічних кампаній радянської влади. Поставлено питання щодо моральної відповідальності пересічних громадян за те, що відбувалося, та щодо способів опору репресивній політиці на низовому рівні. У з’ясуванні цих питань керуємося методами вивчення історії, які сприяють уважному і скрупульозному вивченню та співставленню всіх факторів, що впливають на ту чи іншу подію в контексті загальної ситуації.

РОЗВИТОК ДОВІДКОВИХ ВИДАНЬ З БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ ТА СТАНОВЛЕННЯ БІБЛІОТЕЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДИСТИКИ В УКРАЇНІ

2025-06-04T23:20:27+00:00

Визначено сутність, завдання та особливості становлення бібліотечної енциклопедистики. Висвітлено розвиток довідкових, у тому числі – енциклопедичних, видань з бібліотечної справи та суміжних галузей в окремих країнах світу та в Україні у другій половині XХ – на початку XХІ ст. З’ясовано та обґрунтовано важливість створення та поширення бібліотечних довідково-енциклопедичних видань для розвитку бібліотекознавства та галузевої енциклопедистики. Проаналізовано місце і значення становлення бібліотечної енциклопедистики та енциклопедичних видань для піднесення бібліотечної справи в цілому. Охарактеризовано бібліотечну енциклопедистику як закономірний феномен розвитку бібліотечної науки і практики, бібліотечних довідково-енциклопедичних видань та книжкової культури загалом. Встановлено, що розвинення бібліотечної енциклопедистики, з одного боку, зумовлене рівнем поступу бібліотекознавства та довідково-енциклопедичних видань, з іншого – є вагомим чинником підвищення ступеню фахової культури, науки й освіти галузі. У дослідженні окреслено основні тенденції розвитку бібліотечної енциклопедистики в Україні, зокрема – появу й піднесення електронних бібліотечних енциклопедій, що розширюють можливості доступу до фахових енциклопедичних знань. Доведено, що, незважаючи на низький рівень державної підтримки, українська бібліотечна енциклопедистика продовжує розвиватися, відповідно до загальносвітових закономірностей розвитку бібліотечної галузі та галузевої енциклопедистики.

ЕВОЛЮЦІЯ ОБРАЗУ ІЛЛІ МЕЧНИКОВА У СИНТЕТИЧНИХ ПРАЦЯХ З ІСТОРІЇ ОДЕСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (КІНЕЦЬ 19 – ПОЧАТОК 21 СТ.)

2025-06-23T19:47:30+00:00

Статтю присвячено еволюції образу видатного науковця, Нобелівського лауреата Іллі Мечникова в узагальнюючих працях з історії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, у якому він працював у 1870–1882 роках. З кінця 19-го століття і до сьогодення з’явились друком сім книжок, брошура і стаття. Автором першої такої праці був у 1890 році професор Олексій Маркевич. У ній І. Мечников представлений одним із провідних університетських вчених-біологів. Проте у 1915 році професор Михайло Попруженко у своїй статті «не побачив» І. Мечникова серед видатних науковців університету за 50 років його історії.

У радянський час у 1940 р. з’явилась книга з історії університету, в якій автори приділили значну увагу постаті І. Мечникова. Але основний акцент був зроблений на його місці у суспільно-політичній боротьбі в університеті. До 100-річчя університету вийшло дві праці – науково-популярна книжка (1965) та наукова монографія (1968). Автором відповідних фрагментів була професор З. Першина. У них І. Мечникову було присвячено надзвичайну увагу. Він показаний як видатний науковець і культовий персонаж в історії університету.

Наступні книжки у 1991 та 2000 роках були науково-популярного характеру, меншими за обсягом. Про І. Мечникова йшлось як про видатного науковця, але не надаючи йому екстраординарного місця в історії університету. У 2015 році вийшла друком фундаментальна монографія з історії університету. У ній місце І. Мечникова було мінімізоване, але віддаючи йому належне як видатному науковцю.

У 2025 р. підготовлено монографію, що має презентувати нове бачення і місце І. Мечникова в історії університету. Якщо в радянський час І. Мечникова спочатку було визначено як російського вченого, то згодом – як українського та російського, то сучасні історики не акцентують увагу на його етнічному походженні чи національній самосвідомості, намагаючись осмислити його життя і науковий доробок як невід’ємну частину культурної спадщині сучасної України.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ У НАЦІОНАЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

2025-06-04T23:20:16+00:00

Представлено підвищення професійного рівня бібліотекарів у 1920–1930-ті роки функціонування Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), репрезентовано започаткування перших курсів з професіоналізації бібліотечних кадрів на базі книгозбірні. Отримано результати, які формують системні уявлення про витоки започаткування системи підготовки та підвищення фахового рівня бібліотекарів на базі найбільшої книгозбірні держави. У світлі повномасштабної військової агресії, яку розпочала Російська Федерація проти незалежної України, особливого значення набуває висвітлення і популяризація правдивої історії України та історії бібліотечної справи зокрема. Надзвичайно показовою є складна історія найбільшої книгозбірні країни, яка прагнула розгорнути свою діяльність за прикладом найкращих бібліотек світу, але зазнала значних утисків з боку радянської тоталітарної системи, спрямованої на знищення всіх починань талановитих науковців. Не стала винятком і організація системи підвищення кваліфікації бібліотекарів, котру планували розгорнуту на базі Всенародної бібліотеки України і яка мала стати базовою установою з підготовки середнього бібліотечного персоналу для всіх наукових бібліотек України.

* Стаття підготовлена у межах науково-дослідної теми Інституту бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського «Теоретичні та прикладні аспекти організації діяльності бібліотечно-інформаційного комплексу в сучасних умовах» (2023–2025).

БІБЛІОТЕКИ ХОРВАТІЇ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ХОРВАТСЬКОЇ ВІЙНИ: ХРОНІКА ВТРАТ І ДОСВІД ВІДНОВЛЕННЯ

2025-06-04T23:20:20+00:00

У статті вперше у вітчизняному бібліотекознавстві розглянуто втрати та руйнування, функціонування бібліотек, роботу бібліотекарів і стан бібліотечної справи Хорватії під час Хорватської війни 1991–1995 років та описано досвід повоєнного відновлення. Підкреслено, що репрезентація і вивчення досвіду бібліотек Хорватії, здобутого під час та після війни, є важливими для повоєнного відновлення бібліотечної справи України.