ФЕДІР ЄВСТАФІЙОВИЧ ПЕТРУНЬ (1894–1963): ВІДОМІ ТА НЕВІДОМІ СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ (ДО 60-х РОКОВИН ТА 130-ї РІЧНИЦІ)

Анотація

У статті досліджено біографію та інтелектуальну діяльність Федора Євстафійовича Петруня – одеського історика, бібліотекаря, бібліографа, сходознавця, картографа, географа, краєзнавця і педагога. За весь час своєї діяльності він встиг попрацювати у найрізноманітніших закладах вищої освіти Одеси, але найбільше всього за часом він працював у структурі Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова. З’ясовано ступінь дослідження проблеми в історичній науці. Вказується, що в історіографії немає спеціального дослідження, присвяченого максимально повній реконструкції біографії Ф. Є. Петруня на підґрунті першоджерел. Основною помилкою більшості біографічних досліджень є невикористання неопублікованих історичних джерел. На основі документальних матеріалів Державного архіву Одеської області, пов’язаних з історією різних осередків і структур розвитку культури в Одесі, до наукового обігу введено неоприлюднені раніше історичні джерела, які сприяють реконструкції та уточненню невідомих раніше нюансів та перипетій життєвого шляху науковця. Репрезентовані архівні матеріали також є цінним джерелом у вивченні розвитку вищої освіти і науки в Одесі в період 1910–30-х рр., зокрема – історії вищої школи, бібліотечної мережі та біографічних даних деяких діячів науки вказаного часу. Інформація із власноруч заповнених Ф. Є. Петрунем анкет і написаних ним автобіографій, виявлених у різних одеських архівосховищах, доповнюють дані з історії повсякденності життя вищої школи та бібліотечної мережі Одеси. Простежено нелегкий шлях вченого в 20–30-х рр. ХХ ст., вплив політико-ідеологічного тиску на повсякденне життя науково-педагогічної інтелігенції УСРР. Охарактеризовано роль науковця у житті вищої школи та бібліотечної мережі, його наукову спадщину, реконструйовано наукові та особисті контакти вченого, їх вплив на його життя і входження до академічного співтовариства та комунікаційні відносини в ньому.